Новини > Святослав Вакарчук: “Такого інтиму я сам від себе не очікував!”

"У мене з'явилися нові зморшки, а у всьому іншому я такий як і колись!" – сміється Святослав Вакарчук.

Відомий музикант приїхав до шахтарської столиці з кількох важливих приводів: представити свій сольний проект, провести соціальну акцію і розповісти “Донбасу”, чому він зголив бороду.

Зворотній бік Місяця

Презентація “Вночі” проходила в точній відповідності з обіцянками Вакарчука: на сцені відтворили обстановку львівської кав’ярні, а сам співак виступав у супроводі одразу трьох десятків музикантів. Донеччани так захоплено аплодували, перейнявшись любовною лірикою свого кумира, що він зі сцени пообіцяв повернутися при першій ж можливості. А в інтерв’ю “Донбасу” уточнив, коли це станеться:

- Навіть під час цих гастролей ми працюємо над новою програмою “Океану Ельзи”. Загалом музика – якщо не з’явиться чогось нового, кардинального, ох як якогось доброго – на 90% написана. Думаю, що вже восени ви почуєте деякі пісні, а навесні ми приїдемо в Донецьк зі свіжим альбомом.

- А яким він буде? Ви ж за останній час змінилися, стали іншим…

- Так, я зараз трохи інший… Надів новий светр. А більше у мене немає нічого особливого. Може, зморшок додалося… Але я ще якось тримаюсь! (з усмішкою з’їхав з теми Славко).

- Після фільму “Нічний дозор” з’явився “Денний…” Можливо, наступний ваш альбом буде називатися…

- “Вдень”?! Все, що робить “ОЕ” – це “вдень”, а те, що роблю я – це “вночі” – зворотній бік Місяця. Цей альбом вийшов дуже інтимним. Багато людей пишуть на форумах: “Боже, який відвертий альбом!”. А я сам це не одразу зрозумів. Тільки недавно послухав його ще раз і подумав: “Так, напевно, я навіть занадто відкрився”. Я там нічого не приховував, в ньому все про моє життя, мої особисті переживання.

Святослав стверджує, що співає тільки про своє, особисте.

Про Лялю й бороду

- Святослав, ви зазвичай неохоче говорите про жінок…

- Ну, моя особисте життя – це одне. А жінки… Я готовий з вами з радістю про них поговорити. До того ж бажання жінки – це закон. Принаймні, поки жінка – бажання чоловіка.

- Отже, ось вам жіноче питання. Це за вашим бажанням чи за її власним стиліст і фотограф “ОЕ” Ляля Фонарьова, яку вже давно називають вашою дружиною, припинила співпрацю з групою, та й пішла в тінь?

- По-перше, про це треба питати у неї самої. (Вакарчук раптом посерйознішав і нахмурився. – примітка автора). По-друге, вона все так само активно займається творчістю, просто Ляля взагалі не публічна людина. Як і я. Мене змушує миритися з публічністю тільки бажання познайомити людей з творчістю “ОЕ”. Хоча мені шкода, коли доводиться не з друзями в кафе йти, а туди, де тебе всі знімають і розглядають, щоб на наступний день написати, з ким спілкувався, з ким цілувався, ще якусь фігню, яку друкують чомусь в рубриці “Культура”.

- Для справедливості – чоловіче питання. Зазвичай чоловіки просто так не відрощують бороду і просто так її не зголюють. Ви почали тур “Вночi” з бородою, а в Донецьк приїхали вже без. Може, це була ваша форма політичного протесту – як у Карла Маркса або Фіделя Кастро?..

- Ні, з почуття протесту я ніколи нічого не роблю. З бородою я відчуваю себе незалежним. Однак знаю, що більшість людей, які оцінюють мене по зовнішності – в першу чергу це жінки – ще більше цікавляться мною в тому випадку, якщо я щось в себі змінюю. Тому доводиться іноді голитися.

Вимкніть телевізор і живіть!

- У кожному інтерв’ю “Донбасу” ви кажете, що стояли на Майдані не дарма…

- Абсолютно!

- Значить, ви можете сказати, чому всі ці п’ять років у нашій країні все йде навскіс?

- Причина в кожному з нас. Тоді було зроблено дуже важливий крок: народу дали сказати своє слово. Але далі по властивій нам манері ми розслабилися, розляглись на печі, вирішивши, що привели до влади героїв, які самі все зроблять. Так подумали люди в Києві, у Львові, в Донецьку… І в результаті вийшло, що жоден уряд в тому чи іншому складі не змогла кардинально змінити життя в Україні. Зараз я розумію, що помилково було думати, ніби при такій свідомості людей, яка вона і зараз, можна щось змінити. Зрештою, хто винен в тому, що саме ці особи зараз стоять при владі? Тому сьогодні я вважаю, що позитивні зміни мають починатися з нас. Не бійтеся: станьте розумнішими, освіченішими, отримайте якусь свою локальну перемогу. Адже в цілому вийде, що ми всі зробили крок до кращого.

- А хіба це ми вибираємо політиків? Всі давно зрозуміли, що вибори – це проста формальність.

- Я не думаю, що у нас все настільки погано і результати голосування повністю підтасовуються. Не чіпляйтеся за надію, що нас обманюють. Весь сьогоднішній політикум – це відбиток наших неправильних рішень. Чому сьогодні все тільки скаржаться і дивляться ці безглузді ток-шоу, в яких однаково аплодують і правим, і лівим, і всім підряд? Вимикайте телевізори і будуйте своє життя самостійно!

А що, мабуть, лідер “ОЕ” правий! Адже навесні вільний час краще присвячувати вилазкою на природу: від цього підвищується настрій, покращується колір обличчя і життя стає прекрасним!

ГОРА КНИГ – це красиво

- Святослав, ми почули ваш заклик (паралельно з гастролями Вакарчук проводить акцію “Людина творить країну” і збирає по всій країні літературу, яку передає в дитячі будинки – примітка редектора). Ось вам дитячі енциклопедії від “Донбасу”.

- Дякую! Між іншим, на зустрічі з донецькими студентами ми зібрали більше книг, ніж у всіх містах, в яких ми вже побували, разом узятих. Близько тисячі примірників! І зі сторінок “Донбасу” я дякую всім, хто відгукнувся! Це було дуже красиво – коли я прийшов в університет і побачив гору книг! Ми їх уже передали за призначенням в один з ваших інтернатів. А можна книги від “Донбасу” я заберу з собою? Хочу віддати їх дітям у Запоріжжі.

- О! Дитячі енциклопедії! Вони допоможуть хлопцям розширити кругозір! – зрадів музикант.

На Великдень не сплю

Як розповів Вакарчук, наближающе православне свято він відзначить вдома, у Києві:

- Але на службу я не піду: традиційно в моїй родині честь посвятити паски випадає жінкам. Та й потім, я не впевнений, що моя поява в церкві в цю ніч не перетвориться на маленький спектакль. Тому буду вдома не спати всю ніч і чекати світанок.

Бийтесь до стінки до кінця!

В день приїзду музиканта актовий зал Донецького національного університету був переповнений: Святослав Вакарчук залишився вірним своїй традиції і зайшов поспілкуватися зі студентами.

- Відразу хочу привітати всіх прогульників пар, – з посмішкою зауважив він і пообіцяв чесно відповісти на всі питання.

- А ви самі пари прогулювали?

- Так, але я добре вчився (сміється).

- Що робити, якщо думали, що б’єтесь в двері, а виявилось, в стіну?

- Якщо ви відчуваєте, що голова сильніша, продовжуйте. Ми їздили в Київ в загальних вагонах, ночували на вокзалах… Ніхто не зробить людину успішною, окрім неї самої. Сьогодні ми збираємо книги для дітей, а в наступний мій приїзд давайте вийдемо на прибирання вулиць!

- А що ви думаєте з приводу Василя Стуса і…

- Присвоєння університету чийогось імені – особиста справа університету. Я не хочу, щоб цей чоловік був жертвою політичного “піару”.

- Чому не пишете пісні російською мовою?

- Я нею не вмію відчувати… Хоча букву «Р» однаково і там, і там не вимовляю.

- Як ви ставитеся до права на інтелектуальну власність, в тому сенсі, що ми не купили ваш альбом, а скачали з Інтернету?

- Я вас пробачаю (сміється).

- Ви іноді сидите в журі вищої ліги КВН. У Донецьку є своя команда…

- Ви хочете, щоб я вам підсудив?

- Ні, але якщо ми дійдемо до вищої ліги, заспівайте за нас фінальну пісню!

- Тільки якщо ви сьогодні за мене заспіває мою.

І прямо там всі разом: студенти Святославу, а він їм – заспівали “Дякую”.