Святослав Вакарчук
Відомий музикант, фронтмен гурту “Океан Ельзи” перед від’їздом в тур з музичним проектом “Вночі” відповів на запитання читачів “КП”.
“Журналістика перетворилася на пошук негативи”
- Добрий день. Дякуємо за київський концерт! Питання: якщо б перед вами стояв вибір – прожити життя серед неприємних вам людей або усамітнитися на безлюдному острові, що б ви вибрали?
- Бог створив людину, щоб вона була поруч із собі подібними. Штучно прирікати себе на відлюдництво, мені здається, слабкість.
- Це Олександр з Києва. Скажіть, чи позначилася на вас криза?
- Позначилася. Ми набагато частіше стали репетирувати (сміється). Це все, що можу сказати. Ми так само даємо концерти і збираємо повні зали. І нам дуже приємно, що люди, незважаючи на фінансову кризу, приходять. Отже, їм потрібна наша музика. Чесно кажучи, це дуже надихає.
- Як казав професор Преображенський, криза перш за все в головах. Чи є з неї моральний вихід?
- Якщо продовжувати цитувати Преображенського – “не читайте за обідом газет, це заважає травленню”. На жаль, я змушений говорити, що зараз журналісти дуже підігрівають настрій людей з приводу проблем, які існують в країні. Мені здається, журналістика перетворилася на пошук негативу будь-якою ціною. Я ж вважаю, що ЗМІ повинні нести заряд позитиву, надії, згуртовувати людей. Повірте, спілкуючись з публікою на концертах, гостро відчуваєш, що зараз в суспільстві існує запит на позитив. Люди втомилися від негативу, це їх деморалізує. Я своє завдання бачу в тому, щоб давати їм тільки хороше.
- Славік, якби вас обрали президентом України, що ви зробили б у першу чергу? Що змінили?
- Я в таких випадках не дуже люблю “якби”, бажано оперувати або минулим, або теперішнім часом, а оскільки ні до минулого, ні до теперішнього це не має ніякого відношення, то відповідати на таке питання складно. Сьогодні будь-який лідер повинен показувати приклад цілеспрямованості, можливо, навіть жертовності, забувати про свої інтереси і робити все на благо країни. Це завжди буде імпонував людям, і така людина отримає підтримку. На жаль, у нас – постійна боротьба заради боротьби. Коли я йшов з Ради, у своїй заяві написав, що не хочу брати участь у такому дійстві, не бачу ніякої стратегії у цій боротьбі. Це не те, що потрібно країні.
- Ви не повернетесь в політику?
- Я хочу, щоб моя країна жила добре. І не тільки побачила світло в кінці тунелю, але і вийшла з нього. І буду робити для цього все від мене залежне. Чого не буду робити ніколи, так це лізти в політику задля слави і амбіцій. Але й стояти осторонь, мотивуючи тим, що це брудна справа і нехай інші нею займаються, я не збираюся.
Розумний чоловік повинен завжди порівнювати свої сили і робити те, що він може робити, не відштовхуючи нічого, але й до “заклинання” нічому себе не присвячуючи.
“Аншлагів я не очікував”
- Турбує Оксана із Житомира. Коли створювався проект “Вночі”, ви думали про аншлагові концерти?
- Я не забігав настільки вперед і не очікував, що цей музичний експеримент буде таким вдалим . Мені здавалося, що смаки багатьох людей сформовані масовим продуктом, на жаль, часто низькопробним. Тоді думалося, що “Океан Ельзи” по суті більш зрозуміла і проста музика, тому в неї багато шанувальників, а ось із проектом “Вночі” такого розуміння буде домогтися складніше. І я приємно здивований, що виявився неправим. Людям в Україні потрібно набагато більше того, що їм щоденно пропонують по радіо і ТБ. І зовсім не мають рацію ті, хто формують політику музичних телеканалів та радіостанцій. Виходить, і така музика повинна бути в ефірі, раз вона потрібна людям.
- Я чула, що ваші кліпи на нашому телебаченні трошки “затискають”?
- Ні, з проблемами ротації ми не стикаємося. Просто ми ніколи ні до кого не підлабузнюємося, тому, напевно, немає мотивації часто наші кліпи демонструвати.
- Це Ксенія. Вітаю вас! Святослав, життя складається з дрібниць. З яких дрібниць складається ваше?
- Іноді ці дрібниці стають дуже значущими: випадкова зустріч може перерости у спільне життя на 50 років. І до дрібниць потрібно ставитися дуже уважно. А уточнювати, гадаю, немає сенсу.
- Ганна, Київ. Вам не пропонували цього року представити Україну на “Євробаченні”?
- На щастя, роки два назад перестали пропонувати, а до цього пропонували регулярно. Взагалі мені “євро бачення” цікаво з тієї точки зору, що на ньому дуже чітко простежується європейська геополітика. Звичайно, до музики конкурс має слабке відношення. Але дивитися, як голосують сусіди один за одного, завжди цікаво і захоплююче.
Вакарчук пообіцяв читачам "Комсомолки", що "Океан Ельзи" живий і буде жити
- Привіт, це Тарас. Святослав, як ви ставитеся до того, що творчість “океанів” школярі вивчають за підручником? Ви відчуваєте гордість чи, навпаки, незручність?
- Це питання мені часто задають на спекулятивному рівні, оскільки пов’язують це з ім’ям мого батька, міністра освіти. Книга була підписана до друку задовго до того, як батько став міністром, особисто він до цього не має жодного відношення. Кажу про це в останній раз для тих, хто вишукує полуничку там, де її немає.
Що стосується мого відношення до цієї теми в принципі, то вважаю, що у нас є імена достойніші бути вписані в підручник і стати прикладом для дітей. Для мене це “ВВ”, Ніна Матвієнко, легендарний Володимир Івасюк.
- Святослав, ви вирішили зайнятися сольною кар’єрою? “Океан Ельзи” вже припинив свою діяльність?
- Скажіть, коли Сонце піднімається вранці і ввечері сідає, це тому, що воно обертається навколо Землі? Це я до того, що не завжди те, що перше приходить в голову, – правда. Те, що на афішах “Вночі” пишуть ім’я Вакарчук, а не “Океан Ельзи”, не означає, що “ОЕ” зникне. Просто цей проект неправильно було б називати “ОЕ”, в ньому залучено набагато більше музикантів, так і музика помітно відрізняється. Вона в іншому стилі, і я б не хотів змішувати ці два поняття. А на рахунок Сонця, яке обертається навколо нашої планети і навпаки, все гаразд: Земля обертається навколо Сонця, незважаючи на те, що може здатися інакше. Тому “Океан Ельзи” живий, живе і житиме.
ЄВРО-2012 НЕ МОЖЕ БУТИ НАЦІОНАЛЬНОЮ ІДЕЄЮ
- Який у вас девіз по життю?
- Я можу сказати: “Я не здамся без бою” і “все буде добре”.
- Що може стати національною ідеєю для українського народу?
- Останнім часом краще не давати відповіді на такі питання коротко. В одному реченні не поясниш. В Україні дуже часто культивують трагічні і негативні події нашої історії, які, на думку деяких, повинні згуртувати народ. Національна ідея, на мою думку, повинна ґрунтуватися на позитиві і перемогах, а не на болю і трагедії, важливою, але гіркою пам’яттю. Думаю, одним з таких прикладів є славна держава Київська Русь, чиєю спадкоємицею є Україна. Саме Київська Русь – той приклад, на якому ми можемо вчитися, адже ця держава у свій час продемонструвала і перемоги, і позитив, і грамотне адміністрування. Сьогодні, нажаль, багато хто інші приклади, які використовуються, є приводом для аналізу, для глибокої дискусії, але точно – не прикладом для наслідування.
- Євро-2012 може стати національною ідеєю?
- Що ж це за ідея, яка закінчиться через 4 роки? Національна ідея – це не проект, а те, що має жити в нас, в дітях, у внука, має передаватися в спадщину. Це той дух, який формує націю.
- Дуже вразив ваш концерт 6 березня. Чи плануєте ви продовжувати музичні експерименти?
- Поки живу, буду прагнути зробити щось нове в музиці. Але це важко планувати. Наприклад, проект “Вночі” назріває довго, а потім раз – і все буквально за півроку вийшло: зібрали музикантів, відрепетували програму. Спочатку це взагалі була експериментальна музика, зовсім не оформлена. Пізніше вона трансформувалася в альбом. Зараз же хочеться ще експериментувати. Наприклад, музика без слів або мої пісні, але щоб їх виконував хтось інший, з незвичайним голосом. Багато різних ідей, дай Бог встигнути все зробити.
- Це Аня. Святослав, ви взагалі організований людина? Чи вистачає вам для реалізації всіх планів 24 години на добу?
- Якби я був дуже-дуже організованим, мені б вистачило 24 години. А оскільки я не дуже організований чоловік (думаю, та частина мого мозку, яка відповідає за організацію, набагато менше, ніж та, яка відповідає за ідеї), звичайно ж, не вистачає.
- Добрий день. Мене звуть Юля. Звідки ви берете натхнення?
- Є такий секретний колодязь, і я знаю до нього не менш секретний код, звідти і черпаю натхнення. Але код нікому не скажу.
- Якщо б з’явилася нова планета або цивілізація, і вашу групу запросили виступати в них, але виконати можна лише одну пісню, яку б ви виконали і чому?
- Ви довго думали над цим питанням?
- Так, цілий день.
- А можна я цілий день буду думати над відповіддю? Хороше питання. Мені складно сказати. Напевно, це залежить від часу, в якому ти живеш. Напевно, сьогодні це пісня “Така, як ти”.
- Дякую, чекаю з нетерпінням концерту в Донецьку.
- Славік, привіт тобі з Москви, ми тебе чекаємо! Тобі сподобалося співпрацювати з Романом Балаяном у фільмі “Райські птахи”?
- Сподобалось. Але ми з ним не співпрацювали, просто Роман Гургенович взяв нашу пісню “Ночі і дні” саундтреком до фільму. А ось повноцінного співробітництва, на жаль, не вийшло. Він пропонував знятися у фільмі, але обставини склалися так, що цього не сталося. Значить, так повинно було бути.
- Тобто, ти не жалкуєш…
- Я не жалкую ні про що, особливо, якщо це стосується матеріальних або кар’єрних речей.
- Скажіть, подобатися людям, це дар чи цьому можна навчитися?
- Ви хочете навчитися подобатися людям?
- Ні, просто ви подобаєтесь людям…
- Я ніколи не хотів подобатися людям. Думаю в цьому й секрет: хочеш сподобатися – не думай про те, як це зробити. Будьте собою.
- Мені здається для артиста це складно, бути самим собою.
- Я не артист, я – музикант. Артист це людина, яка вміє перевтілюватися в різні ролі. Я не впевнений, що можу бути будь-ким, крім самого себе. Я на сцені такий самий, як у житті.
- Тобто якщо ви будете коли-небудь зніматися в кіно, то виключно граючи самого себе?
- Чому ви хочете категоричних відповідей? Я не знаю, як буде. Років три тому я б сказав, що ніколи не буду зніматися в кіно. Зараз, після того, як побував на пробах, не буду так категоричний, але все одно мені важко себе уявити в якості актора. Адже кіно – це серйозне мистецтво. Хоча є природжені актори, ось, наприклад, наш барабанщик Денис Глінін. Він міг бути дуже хорошим комедійним актором. У мене так не виходить. У кожного свої сильні сторони. Не можна хотіти бути скрізь, потрібно порівнювати свої можливості.
- Ваша мама просить вас заспівати, коли ви додому приїжджаєте, на свята?
- Ні. Вона вже всі мої пісні вживу прослухала. Перші 2-3 роки, коли я тільки почав займатися музикою і жив у Львові з батьками, пісні писав вдома, увечері і заважав мамі дивитися телевізор.
- А що з твоїх пісень їй подобається?
- Вона любить “Друг”, “Холодно”. Їй подобаються ліричні пісні, яскраво вираженого слов’янського типу.
- Дуже цікавить ваше ставлення до УПА і думка, щодо його місця в історії України.
- Упевнений, що зараз всі ті, хто живуть в Україні, і по-різному трактують історію, повинні зупинитися і сказати “стоп”. З цього моменту ми не обговорюємо хороша чи погана та чи інша подія. Ми повинні подати одне одному руку і визнати, що кожен з нас має право на власну думку, і всі ми живемо в одній країні і повинні думати про майбутнє. А оцінювати суперечливе минуле – не найголовніша задача на сьогодні.
Єдине можу сказати, що будь-яка людина, що за покликом серця воювала за свою країну, заслуговує на повагу. І я закликаю всіх, хто по-різному дивиться на історичні події, зупинитися, тому що безапеляційні відношення до історії не роблять нас сильнішими. Люди повинні зрозуміти, що якщо людина з щирим серцем брала в руки зброю і воювала за Батьківщину, то вона знаходилась в певних обставин, які припускали саме такі дії. У Вашингтоні є пам’ятник, який мене вразив, він складається з двох частин: з одного боку солдати Півночі, а з іншого – солдати Півдня, які воювали у громадянській війні. Тоді вони були ворогами, а зараз дивляться один на одного. На цьому пам’ятнику написано – «Героям Америки». Це приклад того, як треба об’єднувати країну, націю і я сподіваюся, що ми до цього доживемо.
- Можна дізнатися Вашу улюблену страву? Ви любите готувати?
- Я досить невимогливий в їжі. Для мене важливо, щоб їжа була свіжа і не дуже жирна. Я люблю все, що приготоване з любов’ю і душею.
- А самі любите готувати?
- Колись життя заставляло, коли жили кілька чоловік в одній квартирі і їли переважно макарони з “Краснодарським соусом”. Це набридає, і ми експериментували, додавали в них що-небудь незвичайне, наприклад, зелений горошок. А серйозно готувати я так і не навчився. Пам’ятаю, в дитинстві вареники допомагав мамі робити.
- З вишнями?
- Ні, з картоплею та сиром.
- Фіалка, Гомель. Як ваш настрій?
- Більш менш.
- Ви вірите в те, що гумор найкраща зброя між двома опонентами?
- Гарний гумор – це ознака сили духу і символ розуму.
- А якщо співрозмовник людина нерозумна?
- Мені здається, що розумна людина повинна володіти чуттям, де, як і з ким жартувати. Тому що хороший жарт можуть не зрозуміти, і тоді його цінність зменшується. Але з іншого боку, не можна постійно підлаштовуватися під ситуацію і під рівень почуття гумору людей. Ти повинен бути самим собою.
- Тобто, якщо хочеться жорстко пожартувати, то можна?
- А ви хочете жорстко пожартувати? Ми вас слухаємо.
- Ні, ні.
- Катерина, Маріуполь. Дякуємо вам за тур. Скільки міст включає тур?
- В турі “Вночі” 15 міст. Таке маленьке, для традицій “Океану Ельзи”, кількість пов’язана з технічними питаннями, з можливістю залів прийняти оркестр. Було б із залами покраще, концертів було би більше. У деяких містах буде по 2 концерти – в Києві, Львові та Одесі. Побачимо, може і в Харкові буде більше, я не знаю ще. В основному концерти будуть проходити по західній та східній стороні. Будуть точно – Запоріжжя, Дніпропетровськ, Харків, Кривий ріг, Донецьк, Суми, Полтава, Одеса, Чернівці, Львів, Івано-Франківськ, Рівне, Тернопіль, Чернівці.
- Добрий день! Це Ольга з Вінницької області. Святослав, ти хотів би організувати якесь громадський студентський рух?
- Під час туру в декількох містах ми проведемо зустрічі зі студентами, плануємо говорити про майбутнє країни. Але ці зустрічі потрібні не для того, щоб створити якийсь рух. У нас всілякі рухи створюються, ледь не кожен день, але вони до тих пір не матимуть сенсу, поки люди не почнуть міняти самі себе. Наша задача – говорити про те, як кожен зможе змінити себе, щоб потім змінити країну, і зробити маленьку, але загальнокорисну справу. Кожен з учасників зустрічі, починаючи з мене, принесе свою улюблену книжку, яку він прочитав і яку готовий віддати дітям у дитячий будинок. Було б простіше купити ці книги всі одразу, але важливо, щоб кожен приніс сам і приєднався до загальної справи. Це те, чого сьогодні нам не вистачає. Я думаю, що не в русі справа, а в тих людях, які живуть у країні і хочуть їй гідного майбутнього. Зміни потрібно починати з себе.
- Спасибі вам і бажаю успіху в цій справі.
- Я думаю, що будь-яка справа приречена на успіх, якщо вона буде загальною. А якщо просто ініціатива згори, то це перетвориться в черговий “піар” або разову річ, яка не торкнеться серця. Не важко зібрати на телемарафоні від багатих людей грошей. А от зробити так, щоб люди, без телемарафону, за власним бажанням, захотіли допомогти – завдання.
- Юля. Живу в Києві, але сама з Пітера і у мене там залишилося багато друзів. Коли ви будете в Пітері?
- Зараз йдуть переговори. Швидше за все це буде в парі з московським концертом. Ще ми плануємо зробити кілька концертів проекту “Вночі” у великих містах тих країн, в яких слухають “Океан Ельзи”. Сподіваюся, будуть слухати і “Вночі”.
- Інна, Москва, ваша шанувальниця. Мені дуже сподобався ваш альбом “Вночi”, дуже прониклива душевна музика.
- А де ви його взяли? Ми ж ще не випустили його в Росії.
- А я замовила через Інтернет-магазин. Ми з нетерпінням чекаємо на прем’єру вашої програми в Москві.
- Ми будемо її грати 27 травня в МХАТ ім. Горького. Думаю, що офіційна інформація з’явиться найближчим часом.
- Ви вже виступали в МХАТ?
- Ні, ніколи. Але це майданчик, що нам здається абсолютно відповідає для такого формату.
- Відрізняються сцени, наприклад, театру та палацу спорту по енергетиці?
- Дуже відрізняються. Київський Палац спорту для мене вже рідний, коли виходжу на сцену, такий відчуття, що з неї ніколи і не сходив. Але є палаци спорту з більш складної енергетикою. Що стосується театрів – то там завжди приємно виступати, тому що там дух мистецтва.
- Може проблема в дусі публіки?
- Не буває поганої публіки, бувають погані музиканти на сцені.