У суботу українська група “Океан Ельзи” виступить у ГЦКЗ “Росія”. Російський тур однієї з кращих українських команд був перенесений на більш пізні терміни через активну участь музикантів у революційних подіях на батьківщині. Перед приїздом до Москви Святослав Вакарчук відповів на запитання оглядача “Ізвестія” Антона Помещікова.
Ізвестія: У 2004 році у вашому житті сталося дві революції: влітку частина музикантів покинула “Океан”, а потім прогриміла “помаранчева революція” …
Вакарчук: Спочатку у нас сталася еволюція, а потім революція. Перша історія зовсім не революційна. Вона закономірна, так, мабуть, було нам визначено. Я не роблю з цього ніякої трагедії, життя триває. Тоді справді було сумно. Але у нас зараз чудовий колектив, і ми шукаємо себе далі.
Ізвестія: Під час революції ви стали радником президента Ющенка. Посада номінальна чи ви справді щось радите президенту?
Вакарчук: Тоді це була радше революційна посада. Я таким чином дав зрозуміти, що для мене ця людина, Ющенко, дуже важлива. Відповідно і навпаки. Зараз, звичайно, це не номінальна посада. Я готовий докласти весь свій досвід для допомоги Ющенкові і взагалі людям нової влади.
Ізвестія: Щось конкретне президенту ви вже порадили?
Вакарчук: Не так просто сказати: Оце я порадив то-то і то-то. Я раджу кожен день, необов’язково в прямій формі. Зараз ми займаємося тим, щоб створити соціальну програму для молоді України під умовною назвою “Free Youre Mind”. Я хочу створити прецедент, щоб ми пропагували не просто здоровий спосіб життя або закликали боротися проти СНІДу, хоча, без сумніву, це дуже важливі речі. Ми подивимося ширше на проблеми молоді і просто запропонуємо їм бути вільними. Будемо культивувати ці почуття: незалежність, індивідуальність, несхожість на інших – все те, що притаманне всім цивілізованим людям. І коли буде 48 мільйонів яскравих особистостей, тоді і країна буде яскрава.
Ізвестія: Що ви думаєте про зустрічі російських рок-музикантів з Суркова?
Вакарчук: Я не був знайомий особисто ні з одним представником попередньої влади на Україні. За кілька років великої популярності в країні, вибачте за нескромність, я не спромігся виступати ні на одному урядовому або офіційному заході, ніде. Влада нас не бачила. За що їй, до речі, велике спасибі. Це я до того кажу, що коментувати тут мені складно: я не в матеріалі. Але взагалі від влади краще триматися подалі.
Ізвестія: Чим новий альбом буде відрізнятися?
Вакарчук: Завжди завдання ставиться одне: зробити наступний альбом несхожим на попередній. Це наша стратегія, якщо хочете. Все інше значення не має. Всі нові тексти … там дуже мало революції, повірте. Її взагалі там немає. Це звичайні екзистенційні тексти про кохання, про життя – так само, як і завжди.
Ізвестія: А музично?
Вакарчук: З’явилося багато цікавих моментів, пов’язаних з консерваторською освітою двох наших музикантів. З’явилося багато важкої музики. Але це все лише творчі експерименти, а не напрямок руху. “Океан Ельзи” – це взагалі один великий експеримент. У нас немає ніякої концепції, окрім як отримати задоволення від музики. Як свого часу було у Queen або Beatles. Ми не намагаємося нікому нічого довести, ми не хочемо створити собі якийсь образ. Ми не культивуємо якісь цінності. Ми просто робимо музику і намагаємося писати тексти про себе.
Ізвестія: Що чекає на московську публіку на вашому концерті?
Вакарчук: Більшість пісень буде з платівки “Суперсиметрія”. Ми, якщо чесно, до останнього моменту будемо думати над програмою. Природньо, буде щось нове, але я не впевнений, що багато: наша нова платівка вийде тільки восени, і ми подамо її в рамках наступного туру. А зараз ми хочемо зробити якийсь мікс з того, що написано за останні п’ять років, плюс нові речі. Одна пісня буде прем’єрною, її навіть у нас ніхто не чув.
Ізвестія: Не збираєтеся заспівати російською?
Вакарчук: Подивимося і вирішимо перед концертом.

Я б порадив Славкові не 48 мільйонів яскравих особистостей будувати – а одну сильну команду під назвою українська нація. Це саме те, що країні завжди бракувало.
Якщо задуматися, то багато хворіб в суспільстві держави через край переливаючийся індивідуалізм – і кожен за своє. А гуртом воно легше насправді – в довготерміновому плані.
[Відповісти]
Коментар by marko — 6 Сер 2009 @ 01:17