Там, там, там, тільки там, де нас нема,
Там, не падає зима,
Тільки там, тільки там, де нас нема, з неба!
Там, там, там, тільки там, де нас нема,
Там не падає вона,
Тільки там, тільки там, де нас нема й не треба!
Там, там, там, тільки там, де нас нема,
Ходять всі на головах,
Тільки там, тільки там, де нас нема,
Ходять всі на головах
І питаються у нас: "Де ви є? Де ви є?"
Приспів:
Скажи мені, чому не можу
Я-а-а...
Я почую голос твій (3)
Я-а-а...
Чи коли хто-небудь бачив,
З неба як паде зоря?
Я подумав: небо плаче,
А вона – його сльоза.
Ти підеш на захід сонця,
Ти побачиш ночі тінь
І під небом – тим, що плаче,
І під небом – тим, що плаче,
Я почую голос твій (3)
Я-а-а...
Залишаються на небі
Ці сльозинки і завжди
Будуть люди їх шукати,
Як шукали я і ти.
І багато їх знайдеться,
Серед них буде моя,
Тільки небо далі плаче,
Впаде ще одна сльоза і
Я почую голос твій (3)
Я-а-а...
Я почую голос твій (3)
Я-а-а...
А ти позич мені сніг –
Я намалюю на ньому нас всіх.
І ти позич мені дощ –
Не питайся нікого.
І зупини мені час –
Одночасно побачиш всіх нас
І залиши мені ти
Краплинку сонечка сво-ого!
Приспів:
А ти, ти, ти, а ти, ти позич мені сонце
В моє віконце! Є! Є!
А ти, ти, ти, а ти, ти позич мені сонце
В моє віконце! Є! Є!
Давай поїдем туди,
Де не питають нас:
Хто ми й куди?
Давай поїдем туди –
Не бійся нікого!
А як не зможеш, то знай:
Коли без тебе поїду в той край,
В долонях я понесу
Краплинку сонечка тво-ого!
Приспів (4):
В моє віконце! Є! Є! (4)
Позич мені сонце в моє віконце! (6)
В моє віконце
Позич мені сонце!
Позич мені сонце!
Позич мені сонце
В моє віконце!
Мене питають, коли поїду,
Всі питають, куди поїду літом я.
Усі знайомі і ледь знайомі,
Всі сусіди в моєму домі, вся сім’я.
А я не знаю, а я не знаю,
Навіть часу не вистачає на week-end.
І знов, і знов собі уявляю,
як у Індію я літаю, в дивний land.
Приспів:
Тадж-Махал, Тадж-Махал –
Ти індійський п’єдестал,
Східна стеля і підвал,
Білий камінь і метал
Оує, Тадж-Махал!
Він там, де джунглі вітають всюди,
Ходять пішки до нього люди на поклон.
Його побачити хочуть дуже,
Всім показує шлях туди індійський слон.
Коли я буду у місті Делі,
Зупинюся у готелі або ні –
Поїду я все одно до тебе, знай –
Читати знаки на стіні.
Я пам’ятаю час, коли ми з тобою,
Шукали місяць удвох не тільки у снах.
Лай-ла-ла-ла-лай...
Коли я бачив ніч і йшов за тобою,
А стіни темного міста дихали нам.
Приспів:
Ти заспівай, ти заспівай
Свою сумну мелодію,
Яку співала вночі.
Ти заспівай, лиш заспівай
Свою сумну мелодію
І залишайся у сні.
Коли настане ніч для мене й для тебе,
Коли погасне світло у твому вікні,
Я полечу, я полечу у зоряне небо –
Там твої очі солоні сняться мені!
Приспів
Ти заспівай, ти заспівай
Свою сумну мелодію...
Оує-е!
В ніч, коли виходиш ти,
Полювати на кохання,
Пам’ятай, що воно
Може статися востаннє.
На столі на кухні сіль
Змішана з твоїм бажанням –
Ти змети зі стола
Власні сни і сподівання.
В місті вже давно нема
Тих, хто плаче на світанку.
Зупинись! Не шукай –
Не побачиш їх.
Приспів:
Це не твоя земля і не твоя любов,
Це не твої слова і не твоє talk-show.
Довго стоїш одна на незнайомому вокзалі,
Але приходить знов поїзд "Чужа любов".
Ти тікаєш день за днем,
Ти благаєш: "Все віддайте!"
Так болить голова
Від побитого асфальту.
Неспокійно за вікном,
Але все чуже для тебе.
Ти сидиш за столом,
Дивишся на їхнє небо.
Місто дихає для всіх,
Та тебе не помічає.
Ти одна – ти не з тих,
Хто живе, як всі.
Дай мені знак,
Слів не кажи –
Собою все покажи,
Собою все покажи.
Сумно мені,
Важко давно.
Боюсь я бачити дно,
Навколо бачити дно.
Приспів:
Але стіна твоїх очей
Втопить мене в блиску ночей –
Дихати не дасть її тепло.
Темна вода хвилю жене,
Але мене не дожене
Хвиля твоя. Я іду на дно...
Хочеш, давай слухати джаз –
Він знає, більше від нас,
Все знає, ліпше від нас
Мій телефон, лагідний біль
Шепоче: "Вийди із хвиль..."
Шепоче: "Вийди із хвиль..."
Вісім днів він її шукав –
На дев’ятий він спав.
Заховалась вона у вікні без телефону.
На десятий він знов живий,
Він співає, але
Не почує вона ніяк нових пісень.
На одинадцятий день
Він забув, він зупинився – все!
Приспів:
Так швидко минули ті вісім днів –
Вони не почули, як все змінилося давно.
Навіщо чекати?
Далі життя, яке треба взяти,
А не дивитися кіно!
Як вільний син, далі один він полетить!
Вісім днів він до неї йшов –
На дев’ятий знайшов.
Заховалась вона вночі –
Темно навколо.
На десятий він знов один.
Як розлитий бензин,
Висихають його слова.
Всі його дні неспокійні і злі
Залишились просто нічиї!
Як вільний син, далі один він полетить! (4)
Я полечу!
Як вільний син, далі один він полетить!
Далі один, як вільний син,
Він полетить, він полетить!
Як вільний син, далі один він полетить (2)
Ластівка з мого міста
Взяла моє тепло –
Більше не хоче його віддати,
Холодно стало давно.
Ластівка з мого міста
Взяла у мене сон.
Лиш захотів я сон повернути –
Більше її не було!
Приспів:
Хей, зачекай, зачекай і високо не літай!
Тільки ти, тільки я, тільки ми з тобою!
Хей, зачекай, зачекай і далеко не тікай –
То знайду ластівку із мого міста, знай!
Ластівка з мого міста пише мені листи.
Я їх читаю, але не знаю: ти це була чи не ти?
Ластівка з мого міста б’ється в чиєсь вікно.
Знаю, для неї небо – пустеля,
Але мені все одно!
Приспів:
Хей, зачекай, зачекай і високо не літай!
Тільки ти, тільки я, тільки ми з тобою!
Хей, зачекай, зачекай і далеко не тікай!
Я знайду-у ластівку із мого міста, знай!
Зачекай, зачекай і високо не літай (3)
Я знайду ластівку із мого міста,
Ластівку із мого міс-так і знай-є!
Я не хочу назад, я не хочу вниз,
Не хочу більше відчувати своїх сліз,
Коли немає тебе.
П’ятий день, п’яту ніч я не знаю, в чім річ:
Я лякаюсь думок і лякаюсь облич,
А пам’ять їх все несе.
Я вже давно відчув, шо не хочеш ти
Поділитися собою, лиш твої листи
Не залишили мене...
У місті знову дощ, в місті знову дощ
Заливає, як завжди, він одіяла площ.
Я знов чекаю тебе,
А ти забула давно! (4)
А ти стоїш одна, ти ідеш одна.
Ти сьогодні не та, ти зовсім не та.
Кімната темна й пуста.
Моя кімната та, яку любила ти,
В якій чекла ти, в якій хотіла ти
І залишалась зі мною...
А вмісті знову дощ, в місті знову дощ
Заливає, як завжди, він одіяла площ.
Я знов чекаю тебе,
А ти забула давно! (4)
Hey girl, it was a rainy Thursday
Your tears, were drops of morning rain
You cried, I couldn’t find the answer
But now I want to return
Long, long, long time ago
It used to be the world
Where we had somethig more
Long, long, long time ago
It used to be the world
Where we had something more
I was happy, now I’m drained
Hey time, why do you run away now
The fall will never come again
Hey girl, although today is Sunday
I want to see the rain
Long, long, long time ago
It used to be the world
Where we had somethig more
Long, long, long time ago
It used to be the world
Where we had something more
I was happy, now I’m drained.
Не тримай
Мене більше в долонях,
Не тримай, не тримай.
Годі вже,
Я набувся в полоні,
Годі вже, годі вже.
Ще весна,
Але сніг на світанку
Замете кожне слово і крок.
Я піду - мало часу до ранку,
Не згуби мій терновий вінок.
Приголуб
Ти мене поцілунком
Ще хоч раз, тільки раз.
Влився біль мій
Отруєним трунком
До кохань і образ.
Досить вже,
Через дні, через ночі
Все мине, наче сни, відлетить.
Загасити я вогнище хочу.
Бачиш,
Попіл за вітром летить.
Годі вже. Годі вже.
Пізно вже.
Слів твоїх я не чую,
Годі вже, ти прости.
В серці - сум,
Але я не жалкую,
Не тримай, відпусти.
Хтось мені,
Мов карання, наврочив.
На коханні чорніють хрести,
Я в тобі залишитись не хочу.
Сил нема, не тримай, відпусти.
Годі вже. Годі вже.
Годі вже. Годі вже.
Не тримай
Мене більше в долонях,
Не тримай, не тримай.
Годі вже,
Я набувся в полоні,
Годі вже, годі вже...
Там, там, там, тільки там, де нас нема,
Там, не падає зима,
Тільки там, тільки там, де нас нема, з неба!
Там, там, там, тільки там, де нас нема,
Там не падає вона,
Тільки там, тільки там, де нас нема й не треба!
Там, там, там, тільки там, де нас нема,
Ходять всі на головах,
Тільки там, тільки там, де нас нема,
Ходять всі на головах
І питаються у нас: "Де ви є? Де ви є?"
Приспів:
Скажи мені, чому не можу
Я-а-а...
Я почую голос твій (3)
Я-а-а...